Маски шоу, маски, маски, маски…

Кожна людина народжується з власним лицем. Новонароджене немовля ніколи не бажає подібним на когось, навпаки, заявляє на весь світ, що воно – «пуп Землі»


На жаль, з віком, кожен купує собі маски. Ціна їх велика – власні переконання щирості. Всі живуть з чужими обличчями, перетворюються в ідеальних, в героїв…Вважали, що, коли весело – природно сміятись, сумно – плакати. А тепер, дорослі не сміються для того, щоб підходити своєму серйозному статусу, не плачуть, бо інакше покажуть, що слабкі і неврівноважені. Тому, природні емоції замінили масками лицемірів. В дитинстві не хотіли – не робили. Тепер не хочемо здатись непридатними, боягузами. Ми захоплюємось тими, хто чогось досягнув, і пиняєм тих, хто впав, не думаючи, що на його місці колись можемо бути ми. Фальшиві емоції, фальшиві слова, для чого?

Інколи ми – бідні, хочемо здатись багатими. Знайомі, компанія, тусовки. Вони тратять, бо мають що, а ми – не бо не хочемо виглядати гіршими. Останнє протранжирюєм, а вдома злимось, і ні на кого іншого, як на самих себе. Вони – багаті, прикидаються бідними, коли вигідно, коли пільги. У свій час мудрий Соломон бачив таких. «Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідняка, хоч маєток у нього великий.»

Буває, ми вдягаємо маску розумної всезнаючої людини і аж ніяк не можемо визнати, що насправді даної теми з економіки ми не зрозуміли. Встидаємось поставити запитання, щоб не засміяли. А в кінці страждаємо від цього лише ми.

Проте, бувають випадки, коли нам просто необхідно стати іншими.

Коли ж справді маски зайві, а коли вміння їх вчасно вдягти – золото?

Я знову спираюсь на мудрість наймудрішої людини в світі. Він писав : «І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста закриває – розумним» Бувши не компетентною у чомусь, я краще вдягну маску «мовчання», яка насправді зробить мене мудрішою, ніж би я сказала небилицю. Чи коли моєму ближньому погано, а я не знаю як його втішити, то краще мовчатиму, ніж сотий раз буду розказувати як вчора гуляла в парку.

Також Соломон писав: «Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу.» Можливо, серед оточуючих є люди, які вже давно заслуговують на мій гнів чи докір. Проте, маска «терпіння» робить мене розумною,а ці люди самі зрозуміють, що їм треба змінити. Це набагато краще, ніж коли вибух моїх емоцій в їх сторону спричинить мене ворогом для них.

Я би сказав, що маски, вдягання яких – золото, не зовсім маски,а те обличчя, в яке ми повинні преобразитись. Любов до інших, терпіння, культура – все це нам необхідно для того, щоб наше обличчя не потребувало на собі масок лицемірства, ставало світлішим і привітнішим. Адже, всі ми не ідеальні. Проте у всіх нас є душа. Світ – як дзеркало: я йому посміхаюсь і бачу у відображенні людину з посмішкою, я щира і бачу таку ж навпроти.

В кінці кінців, людина з масками, без власного обличчя – просто тулуб. Тому всім і найперше собі, бажаю бути щирими, хороші маски втілювати в лице і ні за яку ціну не вдягати чуже обличчя.