«Сіль дорожча за золото: без золота життя можливе, а без солі - ні ”
Кассиодор Флавій Магн Аврелій.
Принцеса з французької народної казки сказала своєму батькові: "Я кохаю тебе, як сіль". Король розгнівався за таку неповагу і вигнав дочку з королівства. І лише потім, залишившись без солі, він зумів усвідомити її істинну цінність, а одночасно і глибину любові дочки..."
Протягом багатьох тисячоліть сіль ставила перед інженерами найскладніші завдання, примушуючи їх винаходити найхимерніші, але також і самі хитромудрі машини. Заради перевезення солі були виконані деякі з найбільш грандіозних суспільних робіт в історії. Солеваріння знаходилося на передньому плані розвитку хімії і геології. Прокладалися нові торгові шляхи, укладалися союзи, міцніли імперії і бушували революції - і все це заради речовини, яка наповнює океан, булькотить в джерелах, створює кірку на дні озер і рясно залягає в більшій частині геологічних порід достатньо близько до поверхні. На землі практично немає місць, де б не було солі. Проте до відкриттів, зроблених сучасною геологією, це не було таким вже очевидним, тому протягом всієї історії людства, аж до ХХ століття, сіль залишалася об'єктом одчайдушного пошуку, торгівлі і боротьби. Протягом тисячоліть вона була синонімом багатства і благополуччя. У давнину багато народів використовували її як валюту, деякі примітивні племена розплачувалися за сіль золотом по вазі. В багатьох країнах торгівля сіллю була державною монополією. Податок на сіль був одним з чинників, що спровокував Велику Французьку Революцію. Аналогічний податок став основним поштовхом до виникнення цивільної непокори в Англії, що призвело, врешті-решт, до здобуття Індією незалежності. З російської історії відомі "соляні бунти", пов'язані зі встановленням непомірних податків на сіль.
Людина використовує сіль, головним чином, як необхідний компонент харчування. Добова норма споживання солі для людини становить 10-15 г. З доісторичних часів сіль застосовують також для надання смаку, засолювання, зберігання і консервації м'яса і риби. Корисні властивості зробили її важливим компонентом культури і цивілізації. Як писав один автор, "від кліток нашого мозку і кісток до збагачення нашої мови сіль пронизує всі сторони нашого існування". Ми повсякденно використовуємо такі вислови як "солоний жарт", "з'їсти пуд солі", "сіль землі", "хліб та сіль". В різних культурах сіль слугує об'єктом поклоніння або символом чистоти, привітності, гостинності, дотепності, мудрості. Сіль дається також, як підживлення для худоби.
В одній із своїх промов на горі Ісус Христос сказав: «Ви – сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми». Син Божий, знаючи ціну та вплив солі, наводить приклад із земного, щоб показати духовне. Що ж Він має на увазі коли говорить про віруючих людей, християн, що вони є сіллю для цієї землі?
1.Ви оберігаєте цей світ від повного розладу. Гріх та беззаконня намножуються по цілому світові. Бог терпить, довготерпить. Він чекає покаяння людей. Але в той самий час вже готові всі кари та Божий гнів вилитися на землю. Але Той, хто тримає тепер, буде тримати, аж поки не буде усунений Він із середини. Хто тримає та хто Він? Це є Дух Святий, завдання Котрого привести церкву-наречену до нареченого - Ісуса Христа на шлюб Агнця. І поки Церква, люди, які служать та поклоняються Живому Богу, є на землі, до того часу не можуть вилитися всі чаші гніву Господнього. Цим самим Церква зберігає цей світ від розрухи.
2.Ви засолюєте цю землю. Якби сьогодні не було віруючих, християн, на землі, то не було б звідки знати, що є символом чистоти та святості. Адже там, де є справедливі християни, там змінюється атмосфера. Замість крику приходить спокій; замість нечистих слів та нецензурщини, слова, які підіймають настрій людини, збадьорюють; замість вживання алкоголю, сповнення Духом Святим; замість прокляття слова благословіння. Навіть коли самий останній безкультурний грішник, зустрічається з Живим Богом, його життя повністю змінюється. Там не тільки міняється серце, думки та розум, але і зовнішність, культура поведінки та оточення. Ось чому ти і я маємо бути сіллю. Нехай люди бачать і знають без наших слів, що живучи в тій самій країні, на тій самій вулиці, працюючи на тому самому підприємстві та отримуючи однакову платню, можна бути щасливим та вдячним Богу. Це те, що притягує грішників до Бога.
3.Чистотою солі ви викликаєте в людей спрагу шукати Бога. Коли людина вживає сіль, їй обов’язково захочеться пити. В людини виникає невидима спрага, і вона шукає, чим її задовільнити. Ніщо і ніхто не задовільнить внутрішню спрагу. Лише Господь дає живу воду, яка стає джерелом, що тече в життя вічне. І той, хто буде пити цю воду, прагнути не буде повік. Христос є Скеля, вода з Якої ллється, вода жива, що дасть спокій душі твоїй. Тому завдання християнина - своїм життям та поведінкою викликати спрагу в житті людини спрагу змінитись та змінити все поруч себе.
А що, коли цього не відбувається? Що тоді, коли сіль не виконує свого призначення? Що стається з сіллю? Чому вона втрачає свої властивості?
1.Ісус каже, що сіль має властивість ізвітріти - втратити свої соляні властивості. Дехто з людей говорить, що такого не може бути. Але коли це написано в Біблії, то рано чи пізно до цього відкриття прийдуть мудрі цього світу. Біблія завжди відкриває істину, яка для багатьох стає зрозумілою через деякий час. Я, як християнин, можу ізвітріти, втратити силу. Причина одна - замість того щоб, давати сіль людям, я приймаю сіль цього світу. Духовне змішується з тілесним. Християнство змішується з поганством. Вітри лженаук надувають різного сміття, бруду в розум та серце християнина. І все зі сторони здається гаразд. Та сама назва. Та ж сама церква. Сіль того ж самого кольору. Але смакуючи її, світ не відчуває спраги. Грішник не бачить потреби в покаянні. А християнин, потрапивши під різні віровчення стає подібний до світу. Сіль ізвітріла. Сіль втратила силу.
2.На що така сіль тоді придатна? Деякий час вона може користуватися попитом. Але пізнавши та розкусивши брехливий товар, людина поступово відмовляється від нього. Можна змінювати назву солі, вагу та інші зовнішні обгортки. Але людей цікавить те, що всередині. Навіть не колір, навіть не товщина, а смак солі. Скільки би такої солі не придбав, якою б дешевою вона не виявилася, якщо вона втратила силу це - сміття. Так само якщо християнин і церква, лише зберігає назву, а життя та служіння Богу не відповідають рисам характеру християнина, це приводить до того, що ми лише відлякуємо від себе людей. Це лише мертва буква, яка вбиває.
3.Що роблять з речами, які не придатні до вживання? Є ще одне призначення для них - засипати ями та болото на дорозі. І тоді те, що приносило благословіння для людей, суспільства, починає топтатися людьми. Її топчуть люди, які мали б її споживати. А на що ще можна використовувати такі речі? Тому не дивно, що Ім'я Господнє поноситься через таких християн. Люди бачать наші добрі діла. Вони бачать наше життя. Ми можемо багато говорити про свою святість, праведність, зміни, жертовність, любов та милосердя. Але коли це не є практичними речами в нашому житті, то ми стаємо сіллю, яка топчеться людьми. І тоді чуємо: « Я знав християн, вони жили в мене по сусідству. Якщо ти такий самий, то я не хочу знати ні тебе, ні християн, ні вашого Бога». Ось що може відбутися з нами, коли ми не будемо виконувати свого призначення на цій землі. Сіль втратила силу, Сіль топчеться під ногами. Це те, за що люди готові платити золотом.
Кажуть, що орел переживає у своєму житті такий час, коли він повністю вискубує з себе пір’я, а потім стирає об камінь свій дзьоб і після того деякий час сидить на одному місці, але за дуже короткий час у нього починає відростати нове пір’я і новий дзьоб. Він знову стає красивим і сильним. Думаю, що прийшов час для кожного християнина та церкви, не залежно від назви, обскубати залишки свого пір’я, а дзьоби вже і так стерті через доказування, хто правий і чия церква найкраща, і дозволити, щоб нове пір’я сили Духа Святого обгорнуло нас, та Бог почав проявляти Себе в Своїй силі та красі. Християни! Ми живемо в останній час, коли Господь бажає вилити останній дощ перед приходом Своїм. Чи не прийшов час об’єднатися разом проти гріха та диявола і стати в проломі за нашу землю та наш край? Принести сіль у всі сфери нашого суспільства. Все потребує змін. Політикам потрібний Ісус. Культура – залишилось лише слово. Економіка – немає куди вже економити. Сім’я – повна деградація. Світу потрібна сіль. Ти і я - сіль для цього світу. Піднімись, стряхни всі ті шнури, що обплутують тебе, і понеси правдиву звістку про Спасителя Ісуса Христа. А якщо ні, то залишишся стояти на полиці під назвою «Кам’яна сіль».
http://dobranovyna.org/index.php/frontpage/stattya/salt.html
Немає коментарів:
Дописати коментар