Маски шоу, маски, маски, маски…

Кожна людина народжується з власним лицем. Новонароджене немовля ніколи не бажає подібним на когось, навпаки, заявляє на весь світ, що воно – «пуп Землі»


На жаль, з віком, кожен купує собі маски. Ціна їх велика – власні переконання щирості. Всі живуть з чужими обличчями, перетворюються в ідеальних, в героїв…Вважали, що, коли весело – природно сміятись, сумно – плакати. А тепер, дорослі не сміються для того, щоб підходити своєму серйозному статусу, не плачуть, бо інакше покажуть, що слабкі і неврівноважені. Тому, природні емоції замінили масками лицемірів. В дитинстві не хотіли – не робили. Тепер не хочемо здатись непридатними, боягузами. Ми захоплюємось тими, хто чогось досягнув, і пиняєм тих, хто впав, не думаючи, що на його місці колись можемо бути ми. Фальшиві емоції, фальшиві слова, для чого?

Інколи ми – бідні, хочемо здатись багатими. Знайомі, компанія, тусовки. Вони тратять, бо мають що, а ми – не бо не хочемо виглядати гіршими. Останнє протранжирюєм, а вдома злимось, і ні на кого іншого, як на самих себе. Вони – багаті, прикидаються бідними, коли вигідно, коли пільги. У свій час мудрий Соломон бачив таких. «Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідняка, хоч маєток у нього великий.»

Буває, ми вдягаємо маску розумної всезнаючої людини і аж ніяк не можемо визнати, що насправді даної теми з економіки ми не зрозуміли. Встидаємось поставити запитання, щоб не засміяли. А в кінці страждаємо від цього лише ми.

Проте, бувають випадки, коли нам просто необхідно стати іншими.

Коли ж справді маски зайві, а коли вміння їх вчасно вдягти – золото?

Я знову спираюсь на мудрість наймудрішої людини в світі. Він писав : «І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста закриває – розумним» Бувши не компетентною у чомусь, я краще вдягну маску «мовчання», яка насправді зробить мене мудрішою, ніж би я сказала небилицю. Чи коли моєму ближньому погано, а я не знаю як його втішити, то краще мовчатиму, ніж сотий раз буду розказувати як вчора гуляла в парку.

Також Соломон писав: «Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу.» Можливо, серед оточуючих є люди, які вже давно заслуговують на мій гнів чи докір. Проте, маска «терпіння» робить мене розумною,а ці люди самі зрозуміють, що їм треба змінити. Це набагато краще, ніж коли вибух моїх емоцій в їх сторону спричинить мене ворогом для них.

Я би сказав, що маски, вдягання яких – золото, не зовсім маски,а те обличчя, в яке ми повинні преобразитись. Любов до інших, терпіння, культура – все це нам необхідно для того, щоб наше обличчя не потребувало на собі масок лицемірства, ставало світлішим і привітнішим. Адже, всі ми не ідеальні. Проте у всіх нас є душа. Світ – як дзеркало: я йому посміхаюсь і бачу у відображенні людину з посмішкою, я щира і бачу таку ж навпроти.

В кінці кінців, людина з масками, без власного обличчя – просто тулуб. Тому всім і найперше собі, бажаю бути щирими, хороші маски втілювати в лице і ні за яку ціну не вдягати чуже обличчя.

Бережи її, можливо, вона народжена змінити хід історії.

Серед усіх навколо вона чомусь завжди зупиняла свій погляд на ньому. Ніби інші теж непогані, знають Тору, виконують закон, культурні і освічені. Проте, він був для неї завжди особливим. Вона бачила в його очах того, на кого могла покластися, кому могла довірити себе і своє майбутнє. Чимось він приваблював її. Такий рідний, ніжний...Мабуть, це воно - кохання! Вона розуміла, що він - той, хто зрозуміє її, зможе допомогти їй виконати її призначення на землі. Десь підсвідомо вона готувала себе до того, щоб творити історію. Усі думки вона направляла на те, щоб не вибитись з колії власної долі. Вона йшла крок в крок, нога в ногу з тим, до чого всередині вабило життя. Звичайна, скромна дівчина. В серці - кохання, у вчинках - чистота, в розумі - готовність здійснити те, для чого народилась. Така вона і покохала такого його!!!

В той вечір Марія повернулась додому щасливою. Посмішка на обличчі вказувала на те, що побачення з коханим пройшло незабутньо...

Їх стосунки були дивними на погляд

З такими думками він теж в той вечір повернувся щасливим. І не знав, що ніч, яка прийшла на зміну сповненому романтики вечору, - початок Нової Ери! Ніч фатальна! Ніч, що змінила хід історії не лише закоханих, а й усього світу.

Такою чистою і скромною, Марія зустрілася з своєю долею один на один. Сяйво наповнило її кімнату, швидко забилося серце. Вона прийняла в утробу непорочно зачате Дитя - Сина Божого!!! Це ж для цього вона жила! Для цього беріг її навіть від себе коханий! Вони не підвели Бога! Вони не відмовились від долі. Вони ввійшли в неї. Троє... Він, вона і їх Святе Дитя...

Це було їх життя. А у кожного з нас є своє. Кожен у своєму житті зустрічає кохання, а ще, безперечно, кожен живе для чогось. У кожного своя доля, своє призначення. І я 100% впевнена, що для того, щоб їх здійснити, кохання має бути чистим і обережним. Можливо, сьогодні поряд з тобою вона, твоя принцеса! Ти хочеш їй довести почуття романтичними прогулянками, поцілунками, сексом...Але...Щоб було б, якби він поступав так з Марією??? Або, що було б, якби вона зраджувала йому з іншими? Безумовно, Бог здійснює призначення через святих людей, тих, які бережуть себе і один одного! Хочеш міняти історію? Хочеш її творити так, щоб по твоїх кроках йшли інші і пишались цим? Живи, як він і вона! Бережи кохану від себе. Здійснюй своє покликання! А якщо у неї покликання більше, ніж твоє, то твоїм великим покликанням буде - зберегти її! Кохайте один одного, але пам’ятайте: Марія і Йосип, кохаючи щиро, берегли себе чистими. Через них мрії людей до нашої ери, мої і ваші мрії стали реальними. Через них здійснились пророцтва. Кожного разу, коли я святкую Різдво, згадую їх, як приклад дошлюбних чистих відносин. Давайте не підведемо Бога. Збережемо себе і своїх коханих для Нього. Хай Він через нас творить усе нове!

Скільки би про нього не говорили

Скільки би про нього не говорили, скільки б не писали пісень, воно постійно живе у темах розмов як серед молоді, так серед дітей і старших людей. Для когось воно звучить банально, у когось від цього “мурашки по шкірі”, а інші взагалі в нього не вірять. Дехто боїться визнати, що має його в собі, а дехто — визнає і від цього щасливим поглядом дивиться в небо. Хтось втікає від нього, ставлячи на перше місце кар’єру, славу чи дружбу. Проте, воно собі існує, не зважаючи на те, як ставляться до нього. Вічним Богом створене почуття залишається вічним. Кохання!!!

Для тебе кохання — період молодості, коли в серці — щастя, в голові — вітер? Чи, можливо, ти думаєш, що воно приходить з роками, коли проживеш з людиною великий відрізок часу? Для тебе воно — почуття серця? Чи сила і воля розуму. Як би ми не думали, істина полягає в тому, що всі ми цього шукаємо:)

Кожна людина народжена для любові. Кожен має право кохати і бути коханим. Нехай навіть існує стереотип, що чоловіча половина людства рідше говорить про кохання, це не означає, що вони його не потребують. Дівчата і хлопці створені не однаково, відповідно і ставлення до кохання — різне. Та й навіть усі дівчата і хлопці між собою різні, по-різному проявляють свої почуття, по-різному очікують їх прояву до себе.
Якось я натрапила на книгу Гері Чепмена “П’ять мов кохання”. Цікавими порадами я хотіла б поділитися і з вами.
Мова кохання у нас різна… Отже, кожен з нас кохає, кохав або ще чекає на це почуття. Інколи трапляється так, що ми старалися цілий місяць, готували щось неймовірно романтичне для своєї половинки, а в кінцевому результаті сподобалось це тільки нам. А кохана людина з поваги до вас подякувала, проте зовсім не відчула в цьому вкладені почуття. Чому? В чому була помилка? Всі дівчата люблять квіти, а вона сказала, що це марна трата грошей... Моєму татові подобалось, як мама йому телефонувала по 100 разів на день, а мого коханого це дратує. Вона кохає, проте ніколи цього мені не говорить. Ми стільки разів проводим час в магазинах, а йому хочеться просто сидіти дома? Я їй купую дорогоцінні прикраси а вона не цінує тим і каже що я її не кохаю. Чому???
Все це пояснюється автором легко і доступно. Виявляється, у кожного з нас — своя мова кохання. І так, основних їх 5 :
• Мова слів (похвальні слова, підбадьорюючі слова, ніжні слова, компліменти)
• Мова уваги (спілкування, спільні завдання, час)
• Мова подарунків
• Мова допомоги. Тут важливо відмовитись від стереотипів — “це робота жінки”, “це має робити чоловік”. І ще, пам’ятайте: “Прохання допомагають виразити кохання, накази кохання вбивають”
• Мова доторків
Ти промовляєш до нього мовою подарунків, бо сама їх любиш отримувати, а він не розуміє, що це вияв кохання. Ти спілкуєшся мовою допомоги, а вона - горда і самостійна — сприймає це, як недовіру чи контроль. Вона каже, що кохає, а ніколи не торкається тебе ніжно, чого ти так чекаєш. Таке трапляється часто і буде траплятись, поки ви не вивчите мови кохання один одного.
Приїжджаючи в іншу країну, туристам приємно, коли їх зустрічають привітанням на їх мові. Дипломати, розуміючи один одного, зроблять набагато більше справ і укладуть успішніші договори, спілкуючись зрозумілою їм обом мовою. Так само і кохані люди, розуміючи один одного, набагато приємніше проведуть свої зустрічі, час в сім’ї чи загалом усе своє життя.
Як же розрізнити, яка саме мова кохання у Вашої половинки??? Існує три основних способи:
1) Що причиняє йому/їй біль? Протилежне, можливо, його/її рідна мова кохання.
2) Про що найчастіше він/вона просить Вас? Можливо в цьому шукає вираження кохання.
3) Як він/вона виражає кохання до Вас? Можливо він/вона говорить Вам своєю мовою кохання.
Думаю, це не важко помітити і запам’ятати. Мої батьки це змогли:)
Ось така вона, правда про кохання. Сподіваюся ці поради допоможуть Вам знаходити злагоду в сім’ї чи у підготовці до її створення

Моя маленька історія

Читаючи цей матеріал, багато хто побачить себе в ньому, або ви скажете собі, що вже читали це і поспішите з висновками, якщо подумаєте про те, що вони одинакові. По крайній мірі, я себе бачив в подібних історіях. Але якби вони не були подібні одна на одну, всерівно з кожного досвіду можна взяти для себе корисну пораду.
Отримання позитивного результату аналізу на ВІЛ – це кризова ситуація практично для кожної людини. Однак будь-яка криза не може тривати вічно. Іноді, щоб її перебороти важливо довідатися, як це робили інші люди з ВІЛ.

Нещодавно ви дізналися, що у вас ВІЛ. Може бути, що про це вам сказав ваш лікар, або співробітник анонімного кабінету тестування. Або як у моєму випадку, ви почули про це по телефону від досить близької людини. Неважливо, наскільки делікатно або жорстко вам піднесли цю новину, швидше за все у вас почалася криза. Що я називаю словом "криза"? Ну, можливо, ви перебуваєте в шоці, ви не можете ясно зрозуміти, що сталося, ваші думки поплутані, а деякі не залишають вас у спокої, наприклад, думка про те, що життя закінчилося, що ви не доживете до наступного року, що тепер ви станете потворою, яку ніхто не буде любити і всі будуть боятися. Сподіваюся, ви так не думаєте, але саме так думав у той час я.

Я відразу почав планувати свою власну смерть - жахливу, огидну, самотню долю, яка може чекати мене в будь-який момент. Врешті-решт, я дійшов до точки, коли почав думати про те, щоб покінчити з собою замість того, щоб чекати неминучої і болісної, повільної смерті, яку я собі весь час уявляв. Думаючи, що таким чином я тільки зроблю своїм близьким послугу. Це був страшний час. Якось самі по собі будь-які цілі почали здаватися безглуздим. Навіщо мені щось робити, якщо життя втратило сенс? Капітальний ремонт у квартирі? Занадто довго. Нова робота? У мене не буде часу на нову кар'єру. Незабаром я почав злитися. Я злився на те, що я помру, злився на людей що навколо навколо мене, які продовжували жити нормальним життям, поки я вмирав від СНІДу який глибоко закарбувався в моїй підсвідомості, злився на себе за те, що я це допустив, і також на особу, від якої мені це передалося. У мені йшов справжній конфлікт, з одного боку я знав, що я вмираю, з іншого - я відчував себе цілком живим і здоровим і не знав, як це зрозуміти. Всі здорові звички, які появились у мому житті - правильно харчуватися, здоровий сон, уникання випивки, наркотиків і куріння - наче мене зрадили, тепер вони здавалися марною тратою часу. Деколи приходили навіювання, що можна розпочати ризиковане життя. Я скоро все одно помру, то чому ж не піти з шиком? Я поняття не мав, що робити далі, і що мені робити з собою, щоб вижити, і скільки взагалі я можу прожити. Все про що я міг думати, це те, що я чув про СНІД - жахливі зображення в рекламі, і всі інші жахи, що я відразу приміряв на свою безнадійну ситуацію. І якщо те, що я описую, здається знайомим - то без сумніву, це криза.

Як би там не було, сам факт, що ви читаєте цей текст, є досить достовірним показником того, що ви цілком живі. Також як і те, що я написав цей текст, говорить про те, що минуло шість років, а я все ще живий. Життя не скінчилося, навіть якщо іноді так і починає здаватися. Його значення не може бути зменшене. Цінність не може бути втрачена. Ви та сама людина, що і до діагнозу. Ті ж надії, ті ж мрії, та ж душа. Звичайно, факт, що ви тепер ВІЛ-позитивний, досить шокує, і цю подію, яка ніколи не траплялося з вами раніше. Але ми люди - напрочуд гнучкі істоти, які пристосовуються до будь-яких умов життя - це наша природа. Так, ваше життя тепер зміниться, але життя - це і є постійні зміни, і дуже часто небажані. Ми просто робимо все, що можливо, щоб пристосуватися і продовжити насолоджуватися життям. І я говорю зараз, без жодних сумнівів, що у вас всередині є сила, щоб пристосуватися і жити в світі з ВІЛ. Повірте.

Як тільки ви переживете цей кризовий період, ви зробите те ж саме, що й мільйони людей до вас - пристосуєтеся і почнете жити далі, насолоджуючись кожним днем, що у нас є. Як би дивно це не прозвучало, ви можете поступово виявити, що цей досвід зробив ваше життя у багатьох відношеннях кращим. Вам довелося працювати над собою, щоб зцілити свій розум, тіло і дух, і можливо, так ви розлучилися з деякими подіями минулого, які зараз втратили над вами владу. Так що перш ніж ви зробите велику помилку і відмовитеся від навчання або відкладання заощаджень, перш ніж ви почнете ризикувати своїм життям або думати про те, щоб взагалі розлучитися з ним, дозвольте дати вам пораду, про те, як пройти через цю кризу.

Зараз ви починаєте перший з чотирьох стадій з подолання вашої кризи. Немає ніяких тимчасових обмежень на кожну з цих стадій. Це може бути декілька тижнів або місяців, а в деяких випадках навіть кілька років. Як довго це триватиме не так важливо. Важливо, щоб ви пройшли через усю кризу до кінця. Це потребує роботи, це потребує практики, але тільки так можна досягти душевного спокою.

Перше: зупиніться і дихайте

Малоймовірно, що ви залишалися наодинці зі своїм внутрішнім світом з моменту отримання діагнозу. Зараз саме час. Зупиніться, закрийте очі і повільно дихайте через ніс. Зробіть це ще раз. Зосередьтеся на своєму диханні, вважайте кожен вдих і видих як "раз, два". Я знаю, що це звучить дуже нерозумно. Але зосередженість на диханні допомагає швидко заспокоїтися. Це стане вашим захистом на найближчі дні або місяці. Якщо ви відчуваєте стрес, паніку, страх чи тривогу, зупиніться і дихайте, поки ви не почнете знову раціонально мислити. Не важливо, де ви знаходитеся, з ким ви і що робите. Просто зупиніться і робіть це, не турбуйтеся, що про вас подумають. Зробіть перерву для вашого розуму і тіла. Ви здивуєтеся, наскільки це добре допомагає.

Тільки після одержання діагнозу я вперше дізнався, що таке напад тривожності. Це було для мене справжнім шоком, я не завжди вважав себе сильним і незалежним. Через деякий час після діагнозу я читав журнал для людей з ВІЛ в черзі до психотерапевта в консультативному центрі. Переглянувши рекламу декількох препаратів, я прочитав перелік їхніх побічних ефектів. Потім прочитав кілька листів від читачів, які описували, як проявлявся у них СНІД. Через якийсь час я зрозумів, що задихаюся, і що мене ось-ось вирве. У паніці я не міг встати і не володів собою. Я відчував себе самотнім, безпорадним і було відчуття гострої потреби в повітрі. Я відчував себе слабким, приниженим, переможеним, що збільшувало у мені відчуття смерті. Коли мене покликали на консультацію, все в середині стало важким, і в горлі став комок. Мене провели до психолога, який відразу відчув і побачив мою стривоженність, і психолог промовив: "Присядьте, зупиніться і дихайте". Ці три прості слова стали моїм спасінням кожного разу, коли я чекав на результати аналізів, коли я натикався на статтю про СНІД або бачив людей які сиділи поряд зі мною і яких я бачив те, що відбувається зі мною, або коли мені здавалося, що голова просто не витримає всіх цих думок. Зробіть паузу. Дайте розумові трохи відпочити і ні про що не думати. Зупиніться і дихайте кожного разу, коли ваші думки доводять вас до ступору або паніки. Привчіть себе зупинятися і дихати кожного разу, коли ви починаєте планувати жахи, які чекають вас у майбутньому, або коли ваше тіло говорить вам, що стресів було занадто багато. Це просто і корисно для духовного і фізичного здоров'я. Це може врятувати вам життя.

Сфокусуйтеся на справжньому

Прямо зараз, уява - ваш найгірший ворог. З великою ймовірністю, уявляючи майбутнє, ви наповнюєте його жахами. Ваш розум може переконати вас, що жахливі образи - це просто об'єктивний погляд на найближче майбутнє. Звичайно, ми вважаємо уяву чимось добрим, але в таких обставинах, вона обманює. Правда в тому, що ваше майбутнє таке ж, як і до діагнозу - невідоме вам. Ви не знаєте, що станеться в майбутньому. Ніхто не знає. Цей факт не змінився. Змінилася тільки ваша уява, що тепер може маніпулювати вами і нагнітати ваші страхи. Але у наших силах зупинити їх відразу. Все що потрібно - сфокусуватися на справжньому.

Теоретично сфокусуватися на справжньому дуже просто, на практиці - це вкрай складно. Наш розум міцною хваткою тримається за минуле, розкопує його кожного разу, коли ми щасливі або нещасні. З іншого боку, ми весь час губимося в наших думках про майбутнє, мріємо про те, що трапитися завтра, що зробить нас щасливими. Але в реальності сьогодення - єдиний час, що є в нашому розпорядженні. Ніхто не може змінити минуле. Ніхто не може контролювати майбутнє. Єдиний час, на який ви можете вплинути - це справжнє, те, що відбувається тут і зараз. Ось де повинен знаходитися ваш розум, особливо, коли ви в кризовому стані. Майбутнє залежить від того, що ви робите тут і зараз. Не озирайтеся назад, не турбуйтеся про те, що трапиться. Подумаєте про це пізніше, якщо необхідно, коли ви знову відчуєте грунт під ногами. Не заглядайте в майбутнє. Будьте тут, сьогодні, живіть своїм життям і насолоджуйтеся тим, що знаходиться перед вами прямо зараз. Це спосіб мислення, який корисний для всіх, але мало хто може його досягти. Заради власного блага, станьте одним з цих небагатьох.

Зараз, кожного разу, коли ваш розум занурюється в минуле чи майбутнє: зупиніться, дихайте, сфокусуйтеся на те, що відбувається прямо зараз. Якщо ви сконцентруєтеся на теперішньому моменті, це очистить ваш розум від негативних думок. Я гарантую, що це допоможе вам у цій та будь-якій іншій кризі.

Простіть себе

Я підозрюю, що в стані кризи, на порядку денному у вас стоять звинувачення. У свою адресу, тому що ви це допустили. На адресу людини, від якої передався ВІЛ. На адресу людей, які дали вам наркотики, чи алкоголь, під впливом якого ви ризикували. На адресу виробників презервативів, якщо презерватив порвався. Зрештою, звинувачувати можна навіть всіх учених світу, тому що вони так і не придумали, як вилікувати ВІЛ. Неважливо, хто чи що це, ваш розум шукає "козла відпущення" за те, що з вами сталося. Звинувачення звичайно ведуть до злості, і злості у вас зараз теж може бути багато. Хоча звинувачення викликають великий стрес, злість - це більш небезпечна емоція, вона може легко стати ненавистю, насильством, вона може позначитися як на вас, так і на оточуючих вас людей. Вона може змусити вас руйнувати себе емоційно та фізично: вживати наркотики і алкоголь, ризикувати, в тому числі і займатися незахищеним сексом. Або вона може надихнути вас помститися людині, яку ви звинувачуєте в тому, що трапилося, що призведе тільки до додаткових проблем. Злість і ненависть ніколи і нікому не приносять нічого хорошого.

Проти злості є простий засіб. Простіть себе. Я знаю - це звучить надто просто, але повірте, це працює. Щоб у вашому минулому не призвело до вашого діагнозу, ви не можете повернутися і це змінити. Ви можете заподіювати шкоду собі, іншим людям, але минуле все одно не зміниться. Подумайте про це на секунду. Прийміть це. Це факт. Звинувачуючи себе зараз, ви тільки не даєте зникнути вашому болю і стражданню. Простіть себе і почніть жити сьогоденням. Є тільки один спосіб подолати кризовий період, не завдаючи собі значної шкоди.

Я знаю, що можливо замість себе ви звинувачуєте когось другого, і вам здається, що ця рекомендація з прощення себе для вас немає сенсу. Перш ніж ви пропустите цю частину і почнете читати далі, дозвольте запитати у вас - ви брали участь в поведінці чи діях, які, очевидно, призвели до вашого інфікування, хоча б у якійсь мірі? Чи погоджувалися ви на сексуальний контакт чи ін'єкцію використаним шприцом? Будьте цілком чесними з собою, відповідаючи. Неважливо, чи знали ви або не знали, що в іншої людини ВІЛ. Якщо ви вірите, хоча б трохи, що ви вибрали дії, які призвели до вашого інфікування, тоді з великою ймовірністю, десь глибоко всередині, ви звинувачуєте себе за те, що з вами сталося. Якщо ви не визнаєте цю провину перед самим собою, з часом вона буде зростати, стане злістю або ненавистю. Кожного разу, коли ви будете приймати свої ліки, кожного разу, коли ви будете чути слова ВІЛ чи СНІД, і кожного разу, коли вам потрібно буде змінити своє життя через ВІЛ, ви будете злитися, будете ненавидіти, будете впадати в депресію. Так жити не можна. Я бачив людей, які плекали ці почуття роками, і життя їх було досить жалюгідним видовищем. Дайте собі час, щоб зцілитися - визнайте наявність почуття провини, пробачте себе і продовжуйте рухатися далі.

Але якщо ви пробачили себе, що робити з іншими, яких ви звинувачуєте? Як впоратися з цією злістю? Як тільки ви прийняли почуття провини і пробачили себе, вам стане набагато простіше пробачити і інших людей за те, в чому ви їх звинувачуєте. Ви виявите, що в міру того, як зникає злість на самого себе, те саме відбувається і зі злістю на інших. Іноді злість зникає сама, як тільки закінчується криза, і ви вчитеся жити з цією ситуацією. На даний момент зосередьтеся на собі. Простіть себе і дозвольте подбати про себе. Все інше може почекати.

Якщо ви ніяк не можете пробачити себе або ваша злість на себе та інших не зникає, я настійно рекомендую терміново починати шукати можливість для консультування. Мені свого часу дуже пощастило з людиною, з якою я зустрівся через деякий час після діагнозу. Для мене це був перший раз в житті, коли я звернувся до когось за допомогою. Вона показала мені, як подолати злість до себе, замість того, щоб плекати ненависть і саморуйнівну поведінку. Я зробив це, коли простив себе. Не можу сказати, що я не відчував злості після того, як ця людина мене підтримала. Злість продовжувала проявлятися час від часу, посилюючи стрес. Мені треба було кілька років, щоб повністю позбутися від цих почуттів. Але прощення самого себе допомогло зменшити кризу, причому дуже швидко. Чим менше у вас буде злості, тим швидше ви будете вилікувані від кризи. Не зациклюйтесь на ненависті, вона лише руйнує вас самих. Зверніться за допомогою, і пам'ятайте, що ви її гідні.

Забудьте всі історії та створюйте власний досвід

Саме так: усі ці історії. Ми почали відвідувати всілякі конференціїї, де гаряче борються з СНІДом або бачили передачі про людей, які живуть, або точніше вмирають від СНІДу. ЗМІ обожнюють драматичні історії, що лякають, шокуючі історії на цю тему. Вони намагаються розбудити максимум негативних і слізних емоцій, для них це питання рейтингу. Вони просто не бачать сюжету, якщо там немає схлипуючих родичів, трагічної музики і людей на смертному одрі. І звичайно, вони просто не усвідомлюють, якої величезної шкоди вони приносять тим , хто з нас згодом отримає той самий діагноз. Якщо ви не бачили страшних історій по телебаченню, ви читали їх у газетах або чули від друзів. Можливо, що у вас був власний травматичний досвід, якщо хтось у вашому житті боровся з ВІЛ або пішов з життя через СНІД. Це дуже могутні образи. Прямо зараз ваш розум використовує їх, щоб підтримувати ваші страхи і утримувати вас у стані паніки. Якимось чином чужі історії, сприймаються як ваші власні - як ваше майбутнє, ваша неминуча доля. Ну і як же з цим взагалі впоратися?

Рішення дуже просте. Забудьте всі історії та зробіть ВІЛ своїм особистим досвідом. Він не відрізняється від решти вашого життя. Якщо хтось народився в той же день, що і ви, чи означає це, що його життя буде точнісінько таким ? Може бути, що кожна людина вашої статури і професії буде жити в такій же квартирі або купить таку саму річ як у вас? Звісно, ні. Кожне життя - це унікальний досвід, зі своїм набором подій та їх наслідків. Це відноситься і до вашого життя, у тому числі і до ВІЛ. У майбутньому з вами станеться те, що не станеться ні з ким іншим, і в остаточному підсумку майбутнє буде визначатися тим, що ви робите тут і зараз. Вірите ви в долю чи ні, ви не можете знати, що вам уготовано в майбутньому. Не витрачайте енергію, намагаючись намалювати собі, як буде виглядати майбутнє, про яке ви все одно не маєте уяви. Замість цього, витрачайте сили на життя в сьогоденні, насолоджуйтеся кожним моментом життя зараз. Дуже скоро ви зрозумієте, що є сьогодні і є ваше життя, ваше майбутнє. Повірте. Я живий доказ. Через шість років після мого діагнозу моє життя триває, і зі мною відбулися приголомшливі речі, які я навіть собі уявити не міг, коли перебував у кризі. Якби тоді я здався, я б упустив дивовижний досвід, який чекав на мене попереду, і я впевнений, ще чекає в майбутньому. Не здавайтеся через те, що ви десь чули, або через те, що сталося з іншими людьми. Пам'ятайте, що ваше життя - це лише ваш досвід. Живіть сьогоденням, від одного дня до іншого, дякуючи Богу за кожен прожитий день та подарований день і за дароване прощення для нас.

http://dobranovyna.org/index.php/history.html

Сіль – потоптана людьми.

«Сіль дорожча за золото: без золота життя можливе, а без солі - ні ”

Кассиодор Флавій Магн Аврелій.

Принцеса з французької народної казки сказала своєму батькові: "Я кохаю тебе, як сіль". Король розгнівався за таку неповагу і вигнав дочку з королівства. І лише потім, залишившись без солі, він зумів усвідомити її істинну цінність, а одночасно і глибину любові дочки..."

Протягом багатьох тисячоліть сіль ставила перед інженерами найскладніші завдання, примушуючи їх винаходити найхимерніші, але також і самі хитромудрі машини. Заради перевезення солі були виконані деякі з найбільш грандіозних суспільних робіт в історії. Солеваріння знаходилося на передньому плані розвитку хімії і геології. Прокладалися нові торгові шляхи, укладалися союзи, міцніли імперії і бушували революції - і все це заради речовини, яка наповнює океан, булькотить в джерелах, створює кірку на дні озер і рясно залягає в більшій частині геологічних порід достатньо близько до поверхні. На землі практично немає місць, де б не було солі. Проте до відкриттів, зроблених сучасною геологією, це не було таким вже очевидним, тому протягом всієї історії людства, аж до ХХ століття, сіль залишалася об'єктом одчайдушного пошуку, торгівлі і боротьби. Протягом тисячоліть вона була синонімом багатства і благополуччя. У давнину багато народів використовували її як валюту, деякі примітивні племена розплачувалися за сіль золотом по вазі. В багатьох країнах торгівля сіллю була державною монополією. Податок на сіль був одним з чинників, що спровокував Велику Французьку Революцію. Аналогічний податок став основним поштовхом до виникнення цивільної непокори в Англії, що призвело, врешті-решт, до здобуття Індією незалежності. З російської історії відомі "соляні бунти", пов'язані зі встановленням непомірних податків на сіль.

Людина використовує сіль, головним чином, як необхідний компонент харчування. Добова норма споживання солі для людини становить 10-15 г. З доісторичних часів сіль застосовують також для надання смаку, засолювання, зберігання і консервації м'яса і риби. Корисні властивості зробили її важливим компонентом культури і цивілізації. Як писав один автор, "від кліток нашого мозку і кісток до збагачення нашої мови сіль пронизує всі сторони нашого існування". Ми повсякденно використовуємо такі вислови як "солоний жарт", "з'їсти пуд солі", "сіль землі", "хліб та сіль". В різних культурах сіль слугує об'єктом поклоніння або символом чистоти, привітності, гостинності, дотепності, мудрості. Сіль дається також, як підживлення для худоби.

В одній із своїх промов на горі Ісус Христос сказав: «Ви – сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми». Син Божий, знаючи ціну та вплив солі, наводить приклад із земного, щоб показати духовне. Що ж Він має на увазі коли говорить про віруючих людей, християн, що вони є сіллю для цієї землі?

1.Ви оберігаєте цей світ від повного розладу. Гріх та беззаконня намножуються по цілому світові. Бог терпить, довготерпить. Він чекає покаяння людей. Але в той самий час вже готові всі кари та Божий гнів вилитися на землю. Але Той, хто тримає тепер, буде тримати, аж поки не буде усунений Він із середини. Хто тримає та хто Він? Це є Дух Святий, завдання Котрого привести церкву-наречену до нареченого - Ісуса Христа на шлюб Агнця. І поки Церква, люди, які служать та поклоняються Живому Богу, є на землі, до того часу не можуть вилитися всі чаші гніву Господнього. Цим самим Церква зберігає цей світ від розрухи.
2.Ви засолюєте цю землю. Якби сьогодні не було віруючих, християн, на землі, то не було б звідки знати, що є символом чистоти та святості. Адже там, де є справедливі християни, там змінюється атмосфера. Замість крику приходить спокій; замість нечистих слів та нецензурщини, слова, які підіймають настрій людини, збадьорюють; замість вживання алкоголю, сповнення Духом Святим; замість прокляття слова благословіння. Навіть коли самий останній безкультурний грішник, зустрічається з Живим Богом, його життя повністю змінюється. Там не тільки міняється серце, думки та розум, але і зовнішність, культура поведінки та оточення. Ось чому ти і я маємо бути сіллю. Нехай люди бачать і знають без наших слів, що живучи в тій самій країні, на тій самій вулиці, працюючи на тому самому підприємстві та отримуючи однакову платню, можна бути щасливим та вдячним Богу. Це те, що притягує грішників до Бога.
3.Чистотою солі ви викликаєте в людей спрагу шукати Бога. Коли людина вживає сіль, їй обов’язково захочеться пити. В людини виникає невидима спрага, і вона шукає, чим її задовільнити. Ніщо і ніхто не задовільнить внутрішню спрагу. Лише Господь дає живу воду, яка стає джерелом, що тече в життя вічне. І той, хто буде пити цю воду, прагнути не буде повік. Христос є Скеля, вода з Якої ллється, вода жива, що дасть спокій душі твоїй. Тому завдання християнина - своїм життям та поведінкою викликати спрагу в житті людини спрагу змінитись та змінити все поруч себе.
А що, коли цього не відбувається? Що тоді, коли сіль не виконує свого призначення? Що стається з сіллю? Чому вона втрачає свої властивості?

1.Ісус каже, що сіль має властивість ізвітріти - втратити свої соляні властивості. Дехто з людей говорить, що такого не може бути. Але коли це написано в Біблії, то рано чи пізно до цього відкриття прийдуть мудрі цього світу. Біблія завжди відкриває істину, яка для багатьох стає зрозумілою через деякий час. Я, як християнин, можу ізвітріти, втратити силу. Причина одна - замість того щоб, давати сіль людям, я приймаю сіль цього світу. Духовне змішується з тілесним. Християнство змішується з поганством. Вітри лженаук надувають різного сміття, бруду в розум та серце християнина. І все зі сторони здається гаразд. Та сама назва. Та ж сама церква. Сіль того ж самого кольору. Але смакуючи її, світ не відчуває спраги. Грішник не бачить потреби в покаянні. А християнин, потрапивши під різні віровчення стає подібний до світу. Сіль ізвітріла. Сіль втратила силу.
2.На що така сіль тоді придатна? Деякий час вона може користуватися попитом. Але пізнавши та розкусивши брехливий товар, людина поступово відмовляється від нього. Можна змінювати назву солі, вагу та інші зовнішні обгортки. Але людей цікавить те, що всередині. Навіть не колір, навіть не товщина, а смак солі. Скільки би такої солі не придбав, якою б дешевою вона не виявилася, якщо вона втратила силу це - сміття. Так само якщо християнин і церква, лише зберігає назву, а життя та служіння Богу не відповідають рисам характеру християнина, це приводить до того, що ми лише відлякуємо від себе людей. Це лише мертва буква, яка вбиває.
3.Що роблять з речами, які не придатні до вживання? Є ще одне призначення для них - засипати ями та болото на дорозі. І тоді те, що приносило благословіння для людей, суспільства, починає топтатися людьми. Її топчуть люди, які мали б її споживати. А на що ще можна використовувати такі речі? Тому не дивно, що Ім'я Господнє поноситься через таких християн. Люди бачать наші добрі діла. Вони бачать наше життя. Ми можемо багато говорити про свою святість, праведність, зміни, жертовність, любов та милосердя. Але коли це не є практичними речами в нашому житті, то ми стаємо сіллю, яка топчеться людьми. І тоді чуємо: « Я знав християн, вони жили в мене по сусідству. Якщо ти такий самий, то я не хочу знати ні тебе, ні християн, ні вашого Бога». Ось що може відбутися з нами, коли ми не будемо виконувати свого призначення на цій землі. Сіль втратила силу, Сіль топчеться під ногами. Це те, за що люди готові платити золотом.
Кажуть, що орел переживає у своєму житті такий час, коли він повністю вискубує з себе пір’я, а потім стирає об камінь свій дзьоб і після того деякий час сидить на одному місці, але за дуже короткий час у нього починає відростати нове пір’я і новий дзьоб. Він знову стає красивим і сильним. Думаю, що прийшов час для кожного християнина та церкви, не залежно від назви, обскубати залишки свого пір’я, а дзьоби вже і так стерті через доказування, хто правий і чия церква найкраща, і дозволити, щоб нове пір’я сили Духа Святого обгорнуло нас, та Бог почав проявляти Себе в Своїй силі та красі. Християни! Ми живемо в останній час, коли Господь бажає вилити останній дощ перед приходом Своїм. Чи не прийшов час об’єднатися разом проти гріха та диявола і стати в проломі за нашу землю та наш край? Принести сіль у всі сфери нашого суспільства. Все потребує змін. Політикам потрібний Ісус. Культура – залишилось лише слово. Економіка – немає куди вже економити. Сім’я – повна деградація. Світу потрібна сіль. Ти і я - сіль для цього світу. Піднімись, стряхни всі ті шнури, що обплутують тебе, і понеси правдиву звістку про Спасителя Ісуса Христа. А якщо ні, то залишишся стояти на полиці під назвою «Кам’яна сіль».

http://dobranovyna.org/index.php/frontpage/stattya/salt.html

Чому хрищення в дитинстві не можна назвати Біблійним?

1. Взірець. Ісус Христос є прикладом для нас. Він приймав хрищення в дорослому віці. «А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять…» Єв. від Луки 3:23.

2. Навчання. Ісус сказав: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх і Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…» Єв. від Мтв.28:19. Як можна навчити немовля?

3.Покаяння. Святий Апостол Петро сказав: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів, - і дара Духа Святого ви приймете!» Дії Ап. 2:38. Як може покаятись новонароджена дитина?



4. Віра. Ісус Христос сказав: «Хто увірує й охриститься, - буде спасений, а хто не ввірує – засуджений буде». Мрк. 16:16. Як маленька дитина може увірувати?

5. Обітниця. Святий Апостол Петро сказав: «Хрищення – не тілесної нечистости поз буття, але обітниця Богові доброго сумління, - спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа». Чи може маленьке дитя щось обіцяти?

6. Занурення. Хрищення – баптізо, погруження, повне занурення. Не покроплення, а занурення. Чи відбувається це з маленькою дитиною?

7.Посвячення. Маленького Ісуса не христили, а благословляли та посвячували в храмі. Єв від Луки 2:22-35. Хто має право відміняти Божий Закон?

Ісус Христос сказав: «Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм – бо таких Царство Боже». Біблійне хрищення, це в дорослому віці. А в дитинстві благословляють та посвячують дітей. Дітям належить Царство Боже. Тому, не даймо себе обманути. В кожного із нас є Святе Письмо. Читаймо, перевіряймо і поступаймо згідно Божих Законів. Без фундаменту будівля рухне. Без біблійного підґрунтя – наше духовне життя немає основи. Тримаймось Божого Слова. Його Слово, це не слово людини. Він ніколи не зрадить. «Бо так годиться нам виповнити усю правду». Єв. від Мтв. 3:15.

Пий, але не впивайся…

Напевно, чи не кожна людина чула такий вислів, а можливо і проголошувала своїми вустами. Хтось навіть доказує, що так записано в Біблії. Зрозуміло, що той хто читає цю Святу Книгу, дасть чітку відповідь: такого в Біблії немає. Комусь би хотілося, щоб так було написано, але хочу таких людей розчарувати. Звісно, що кожна людина, роблячи ті чи інші речі, хоче захистити себе Святим Письмом, щоб оправдати своє положення перед Богом та людьми. Але, на превеликий жаль, нічого з цього не вийде. Як Ви зрозуміли, шановні читачі, мова в нас буде йти про алкоголь.
Статистика по вживанню алкоголю дуже сумна в нашій державі. Україна є лідером серед країн Європи і з-поміж 40 країн стоїть на першому місці. Від алкоголю в Україні щоденно вмирає понад 40 тисяч людей. Понад 1 мільйон алкоголіків лише за офіційною статистикою. Щорічно збільшується кількість підлітків, що вживають алкоголь. Нині це роблять майже 40% дітей віком від 14 до 18 років. До того ж щотижневе розпивання пива в нашій країні серед підлітків за останні чотири роки зросло вдвічі. Через п’ять років це відгукнеться сплеском алкоголізму. Щороку в Україні ставлять на облік 100 тисяч алкоголіків. Але насправді їх більше удесятеро. Це набуває ознак національної епідемії. Катастрофічно не хватає чоловіків. Це відчувають жінки і за часто не пенсійного віку. Основні причини, чому передчасно вмирають чоловіки – це зловживання алкоголем. В багатьох селах сьогодні важко знайти тверезого чоловіка. А чи далеко втекло місто від села?
За сто грам зеленого змія
П’ють всі: і чоловіки, і жінки, і молоді, і старші, і молодь, і навіть діти, і безбожники, і християни. І кожен шукає оправдання для себе. В нас такий звичай. Сьогодні свято чи день народження. Інакше не вирішиш ніякого питання. Якщо взяти свята, то для того, хто хоче випити, кожен день є свято або інша причина. Що стається з українським народом? Чому так швидко вимирає українська нація? Хто стоїть за цією алкогольною політикою? Адже, якщо так буде продовжуватись то за короткий час, про українців будуть згадувати лише в історії. Часто українці хвилюються та бояться за Україну. Хтось нас продасть, викупить. Не стане України. Україна - це народ, це люди. А коли українців не стане, то не стане і України. Тому перед тим, як піднести чарку смертельної отрути до свого рота подумай, чи є ти насправді українець. Чи любиш ти свою державу? Я вже не говорю про Бога. Можливо, ти продаєш себе, свою сімю, родину лише за декілька грам, і це тобі приносить задоволення. Не дивуйся, якщо хтось торгується в більшому розмірі. У кожного своя міра. Ісав продав свого брата за тарілку супу. Юда продав Ісуса за тридцять срібняків. Сьогодні українці продають свою державу і свою душу дияволу за сто грам зеленого змія. Невже так дешево коштує наша земля? Невже так дешево коштує наша вічна душа?
Альтернатива для християн
Зрозуміло, що людина без Бога немає ніякої цілі в житті і не вірить в вічне життя. Але як справи у християн? Як борються чи перемагають це зло ті, хто носить ім’я християнин? Що говорить нам про алкоголь Біблія? Святий Апостол Павло каже так: «І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом » (Еф.5:18) Вже в ті далекі часи потрібне було наставлення для віруючих людей. Адже випиши чарку вина, язик та руки людини розв’язуються і приходить гріховна розпуста. Але людина, яка сповнена Духом Святим, не потребує вина. Вона переживає Боже помазання та радість в Дусі набагато більше, ніж людина, яка вип’є чарку і думає, що забула про своє горе. Але прокинувшись зранку, відійшовши від перепою, бачить, що проблема не вирішена. Тому в християн є альтернатива. Але, на превеликий жаль, так багато християн нею не користуються. А навпаки, вдаються до гріха та беззаконня. А ще й пробують себе оправдати. Один чоловік, який знав Писання, сказав так: « Але ж писав Святий Павло до Тимофія, щоб ради немочі шлунка, не пив саму воду, але вживав трохи вина». Так про це ми читаємо в 1 посланні до Тимофія 5: 23. Але досить часто в такий людей , що цитують це місце, лише і залишається здоровий шлунок. Всі решта органи тіла знищені отрутою.
Велика ціна
Сьогодні багато владних структур борються з проблемами алкоголю. То чи не повинні християни, які вірять в Живого Бога та знають наслідки цієї проблеми, встати поруч та проголосити бій дракону, котрий пожирає наших людей, чоловіків, жінок, дітей та внуків. Існує багато християнських реабілітаційних центрів, які практикують звільнення від алкоголю та наркоманії. В той самий час християни (також і євангельських церков) починають практикувати вживання алкоголю. Коли зробиш зауваження, то чуєш відразу місця із Біблії, які цитуються для того, щоб оправдати себе. Але ми повинні пам’ятати, що практикуючи свою свободу, ми примушуємо інших платити велику ціну. Ті, кого Всемогутній Бог звільнив від прокази гріха, дивляться на тих, хто служить Богу, і не можуть зрозуміти, де ж насправді є істина. Чи не ми сильні, повинні понести немочі безсильних? Чи не ми, сильні, повинні подумати про слабких і не собі догоджати? Що ж буде далі? Чим все це завершиться? Бо вже християнська молодь Європи вживає алкоголь на рівні світської молоді. Все добре та зле із заходу, швидко знаходить місце у тих серцях, які відкриті для речей, які їх цікавлять. Куди деревина хилиться, туди і впаде. Хто що шукає, те і знаходить. Мудрий Соломон у свій час сказав так: «Не дивись на вино, як воно рум’яніє, як виблискує в келиху й рівненько ллється, - кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, - пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі…» (Прт. 23:31-33). Це те, що стається і сьогодні, незалежно від того, хто ти є. Адже алкоголь вбиває не лише людину, яка його вживає, але й тих хто поруч біля неї. Апостол Павло писав: «Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, НІ ПЯНИЦІ, ні злоріки, ні хижаки – Царства Божого не вспадкують вони! І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога». (1Кор. 6:9-11). Так дійсно, ми були такими, але прийшов час змін в наше життя.
Диявольська брехня
Давайте подивимось: а хто є п’яницею? Той, хто п’є, вживає алкоголь. Скільки? Як? Де? А хто є злодій? Той, хто краде? Скільки? Як? Де? Якщо я вкраду у вас гривню, ви назвете мене злодієм? Чи не так? А сто грам випив, це не страшно. Диявольська брехня. І зачасти цей неправдомовець, обплутує серця тих, хто захолов , і не відчуває сили та радості в Дусі Святому. Тому і не дивно, що з такими людьми стається за старою приказкою: «Вертається пес до своєї блювотини, а вимита свиня йде валятися в болото». Вибачте, якщо когось образив місцем із Слова Божого. Тоді можу сказати інше, те, що говорить світ та древній змій, для тих, хто вже попався на цей гачок: «Пий, але не впивайся».